В основу роботи психолога покладена ідея само створення людини, розкриття її поведінкового, духовного потенціалу, що є безмежним полем для вдосконалення, творення себе. Саме турбота про пробудження, формування та саморозвиток духовності дитини передбачає створення того відповідного «поля» свободи та творчості, «поля» любові та довіри до світу, якого потребують сучасні діти.

Технології створення цих «полів» можуть бути різними. Наша школа спираючись на Національну доктрину розвитку освіти України у XXI столітті, перебудовує свій навчально-виховний процес на становлення духовно здорової особистості, яка має можливість пристосуватись до усього різноманіття життя. Випускники школи повинні бути підготовленими до нових суспільних відносин, соціально захищені, морально стійкі, щоб протистояти труднощам в умовах конкурентної діяльності, бути фізично та психічно здоровими. А головне вони повинні бути здібними до саморозвитку та постійного самовдосконалення.

Система неперервного психологічного виховання стимулює потребу в активному самопізнанні, самовихованні. Цьому сприяє і максимальне врахування особливостей і міжособистісних стосунків учнів.

Одне з найважливіших завдань психологічної роботи  - підготовка школярів до входження в реальне життя, до рішення життєвих проблем, керування процесом шкільного періоду соціалізації. Соціалізація означає процес і результат включення людини в цілісну систему соціальних відносин: з одного боку це — адаптація особистості до соціальних умов, а з іншого боку - її соціальна незалежність.