Травневий день рахує мирні весни,

І ми йдемо до Вічного вогню,

Щоб в день святковий в спогадах воскресли

Ті, хто не зміг зустріти цю весну.

Нехай літа зупинять біг у вічність,

Нехай не кличуть в небо журавлі.

Щоб ветеранам низько поклонитись,

Ми знов до вічного вогню прийшли.

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знов і знов нагадає,

Як із життя ішли його сини.

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

Ми знов прийшли до вічного вогню,

Рокам ніколи пам’яті не стерти

Про тих, хто пережив страшну війну,

І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.

Ми знову прийдемо до вічного вогню…

Із нами прийдуть і онуки й діти,

Щоб ветеранам до землі вклонитись,

Щоб вшанувати їхню сивину.

Нехай Господь дарує їм літа,

Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.

Нехай щороку зелень молода

Встеляє килимом стежки у завтра.

Вклоняємося Вічному вогню,

Вклоняємось доземно всім солдатам,

Що міряли дороги крізь війну,

Щоб нам сьогодні мріяти й кохати.